Суд повинен залучити банк-іпотекодавець в справу про розподіл майна пари

У разі визнання права власності на предмет іпотеки за особою, яка проживає у шлюбі, до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно в період первинного придбання майна.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного цивільного суду ВС в постанові від 10 липня 2019 року по справі № 522/3901/16-ц.

Суд першої інстанції встановив факт проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу і визнав їх спільною сумісною власністю земельну ділянку та нежитлові приміщення магазинів, а також визнав право власності на 1/2 частину вказаного майна за позивачем. Апеляційний суд залишив рішення суду без змін, вказавши, що права банку не порушені.

Колегія суддів КГС ВС рішення районного суду та ухвалу апеляційного суду скасував, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.

Законом “Про іпотеку” передбачено, що іпотека – це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом

Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, прийняття рішення щодо іпотечного майна, в будь-якому випадку стосується прав і обов’язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання вже прийнятого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з особи кредитної заборгованості і впливає на можливість банку згорнути стягнення на іпотечне майно.

Посилання апеляційного суду на те, що права банку непритягненням до участі в справі не порушено, оскільки згідно зі ст. 23 Закону «Про іпотеку» при переході права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, є безпідставними, оскільки зазначена норма закону регулює зовсім інші правовідносини, а саме що стосуються успадкування та правонаступництва.

У разі визнання права власності на предмет іпотеки за одним з подружжя або особою, яка проживає з іншою особою однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно в період первинного придбання майна.

Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув і не привернув іпотекодержателя, банк, до участі у справі.

Апеляційний суд на наведені порушення норм матеріального і процесуального права увагу також не звертав і також прийшов до помилкового висновку, що прийнятим судовим рішенням права банку не порушені.