Всім відомо, що характерною особливістю українського законодавства про працю є застарілість його норм, які до сих пір нагадують регулювання в умовах планової економіки. Тому не дивно, що протягом багатьох років законодавство (з деякими винятками) майже не виділяла керівників як особливий вид працівників, і не давало можливості звільняти їх за спрощеною процедурою. Однак останнім часом саме ця сфера зазнає змін, в тому числі шляхом розмежування корпоративних і трудових правовідносин (саме такий подвійний статус і носять посадові особи).

Давайте розглянемо деякі особливості оформлення і припинення трудових відносин з особами на керівних посадах.

Спочатку слід визначитися з термінологією

Для цілей цієї статті будемо керуватися визначеннями терміна “посадова особа”, наведеними в п. 15 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про акціонерні товариства” (далі – Закон про АТ), ч. 1 ст. 42 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю” (далі – Закон про ТОВ) і ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України (далі – ГКУ).

Для АТ посадовими особами є голова і члени наглядової ради, виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор, а також голова та члени іншого органу товариства, якщо утворення останнього передбачається статутом АТ.

Для ТОВ – це члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, встановлені в статуті товариства.

Для всіх інших форм можна керуватися положеннями ГКУ, згідно з якими керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (в разі його утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. У статуті посадовими особами можуть визначатися й інші особи.

http://jurliga.ligazakon.ua/news/2019/2/22/184301.htm